«Поетичне
мистецтво» Поля Верлена називають «Маніфестом символізму». У цьому вірші Верлен руйнує усі канони класицизму,
які були викладені в трактаті Буало з
такою ж назвою – «Поетичне мистецтво». Тому багато критиків того часу
засуджували мистецтво Верлена.
Вірш можна
розподілити на 2 частини: спочатку і в кінці поет пише м’яко, не нав’язує: «В
нім – любий погляд з-під вуалю». А в середині вірша Верлен гостро засуджує
класицистичні канони: «Хребет риториці скрути та ще як слід приборкай рими». До речі, ці строфи засуджують тогочасні
жорстоко регламентовані рими, які вимагали певного поєднання наголошених і
ненаголошених. Верлен хоче нам сказати, що головне в поезії – естетична насолода,
навіювання певного настрою. Верлен засуджує раціональне начало. Крім того, поет
проголошує музичні начала вірша: «Найперше – музика у слові». Він перетворює
явища на символи наших почуттів. Наприклад, у словах «в нім - любий погляд
з-під вуалю» поет хоче сказати, що поезія повинна бути загадковою, чарівною,
повинен бути якийсь натяк, тонке навіювання, а не прямою.
Але я вважаю, що
Верлен трохи не правий: вірш повинен мати певний зміст, а не тільки форму. Крім
того, автор сам собі заперечує: він каже, що правил не повинно бути, а сам їх
встановлює. Отже, вірш «Поетичне мистецтво» - яскравий приклад символізму.